Сольфеджио. Чтение с листа "Два Кота" ми соль

Песенки для детей: Учим ноты. Песенка про нотки. Музыкальный мультик вид...

"Ритмические рисунки солнечных лучиков". Метроритмическое упражнение.

Музична грамота

Опис досвіду «Патріотичне виховання дітей засобами вокально-хорового мистецтва»

«Патріотизм – це любовне до ідеї, а до Вітчизни». В. Распутін «Без музики не станемо людьми, Не піднесемось до небес серцями»… О. Геринович Любов до Батьківщини, усвідомлення почуття приналежності до свого народу, обов’язку та відповідальності перед його сучасним і майбутнім – суспільно значущі риси юних громадян України. Патріотичне виховання дітей є актуальною проблемою сьогодення, яка досліджується сучасною психолого-педагогічною наукою. Любов у нас до Батьківщини Іде із серця глибини. Ми – патріоти України, Її ми дочки і сини. Хоч за походженням людини Й тече у жилах інша кров, Ми - громадяни України, До неї вірна в нас любов! Нам наймиліша і єдина Вітчизна за усі світи! Чарівна, рідна Україна, Чарівна, рідна Україна, Ми – українці, я і ти! Надія Красоткіна Обґрунтування актуальності досвіду На сучасному етапі розвитку України актуальним є питання щодо ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави, національно-патріотичного напрямку роботи навчальних-виховних закладів. Він реалізується через низку заходів, наповнених громадсько-патріотичним змістом, з метою виховання в учнів національних цінностей. Ідея розбудови демократично правової держави, що функціонує в громадянському суспільстві – є найпопулярнішою серед політичних і юридичних ідей, які окреслюють найкращу форму майбутнього життя України. Цю ідею відображено у статті І Конституції України та розвинуто в державному документі програмного значення під назвою «Стратегія державно політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації». Формування в Україні громадянського суспільства, втілення ідеї розбудови демократичної правової держави залежать від багатьох факторів. Особливу роль відіграє трансформація освіти та виховання в напрямі переорієнтації з держави на людину, на фундаментальні гуманістичні цінності, на послідовну демократизацію всього освітнього процесу, в тому числі громадянської освіти та виховання. Реформування освіти в Україні визначили напрямки її розвитку на основі прийнятих урядом директивних документів: Державної національної програми «Освіта України XXI століття», «Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті» та інших, в яких освіта розглядається як, «стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємка сфера суспільства, його соціально-економічної, культурної і наукової організації» [2, 4]. Мета освіти визначена у Законі України «Про освіту». Це всебічний розвиток людини, як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого потенціалу українського народу на основі культури і мистецтва України. Естетичне виховання дітей та молоді, як засіб формування духовного світу людини, морально-етичних норм, займає провідне місце у системі всього навчально-виховного процесу. Актуальними є політичні цінності: патріотизм, громадянськість, національна гідність і т. і., які ґрунтуються на емоційному сприйнятті інтересів та ідеалів суспільства. Виховання громадянина-патріота є сьогодні необхідним дороговказом у майбутнє України. Важливе значення в системі освіти має музичне виховання. Музична культура, моральність дітей формується в процесі активної музичної діятельності. На думку І. В. Гете, нота по праву повинна посісти таке ж місце в навчанні, як літера і цифра, оскільки літера є засобом спілкування, цифра необхідна для мислення, а нота потрібна для Серця, тобто для духовного збагачення особистості, без якого гармонійний ії розвиток не можна вважати повноцінним. Музично-естетичне виховання в Україні – це діалектична взаємодія інститутів створення, накопичення і збереження досвіду національного музичного мистецтва з процесом передачі цього досвіду із покоління в покоління у тісному суспільно-історичному та соціально-економічному зв’язках. Разом з тим, це процес передачі та засвоєння особистістю емоціонально-художніх образів українського та зарубіжного, суміжних з ним мистецтв, які спроможні спонукати її до творчої діяльності і створення навколо себе життя, побудованого на кращих морально-етичних цінностях, що вибрало людство. Українське мистецтво і, зокрема, творчість композиторів і музичних діячів з давніх давен плідно впливали на розвиток світової культури у різні часи. Народне, а потім професійне музичне мистецтво склали основу музично-естетичної культури українського народу, яка відображає його життя у художніх образах і служить взірцем для подальшого його процвітання. Заклади мережі позашкільної освіти володіють безмежними можливостями для художньо-естетичного виховання дітей та підлітків. Заняття в них відкривають для кожного із вихованців простір для розвитку ініціативності і самостійності, формують соціально-педагогічні умови для розвитку творчих здібностей учнів, зокрема, їхньої художньої уяви. У роботі позашкільних навчальних закладів художньо-естетичного спрямування важливе місце займає вокально-хоровий спів. Хорове мистецтво є одним із засобів музично-творчого розвитку дітей, яке навчає вокально-хоровим прийомам виконання, формує почуття колективізму та дружби, сприяє гармонійному розвитку особистості. Вокально-хорова музика, зокрема дитяча, має традиційно високий рівень популярності цієї галузі національного мистецтва, яка втілює в життя ідеї масовості. На думку А. Штогаренка, пісенно-хорова музика – найбільш доступна і масова. «В процесі музично-естетичного виховання дітей та юнацтва вона відіграє дуже важливу роль. Залучення дітвори до прекрасного світу музики переважно здійснюється саме через спів» [19]. Теоретичне обґрунтування Як свідчить історичний досвід, без держави немає нації, немає мови, йдуть у небуття культура, історія, традиції. Щоб зберегти державу, в тому числі і націю, слід актуалізувати проблему патріотичного і громадянського виховання. З погляду на це патріотичне виховання є могутнім стимулом у розбудові нової незалежно України, у духовному становленні суспільства, у формуванні високої етики міжнаціональних відносин. Теоретичну основу досвіду складають ґрунтовні дослідження психологів музикознавців, мистецтвознавців, музикантів, педагогів, хормейстеров (Серед них: О. Апраксіна, Б. Астафєв, О. Гембіцька, Н. Гродзенська, О. Домриної, Г. Ільїна, О. Костюк, В. Медушевський, Б. Мейлах, І. Мусін, Г. Никитіна, Т. Ригіна, Б. Теплов, В. Усачова, В. Шацька та ін.). Громадянському та патріотичному вихованню багато уваги надавали українські мислителі: М. Драгоманов, М. Костомаров, П. Куліш, С. Русова, Т. Шевченко. П. Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування». С. Русова наполягала на залученні дітей до національної культури засобами виховання: «Все виховання - має бути національним, зростати на рідній землі, серед рідного слова, у рідному культурному середовищі, на зразках народної пісні, поезії, художності» [23]. На теперішній час існує багато теоретичних здобутків, на яких базується патріотичне виховання в позашкільній освіті. Його розробляли такі українські вчені, як Н. Бібік, Л. Ващенко, З. Жигаль, А. Ковбасюк, О. Локшина, Т. Медвідь, О. Овчарук, О. Пометун, О. Сможаник, Г. Стець та ін.. Ідея громадянського виховання підростаючого покоління була розвинута у книзі В. Сухомлинського «Народження громадянина». В ній автор подав систему роботи педагога-вихователя, яка б оптимально впливала на громадянський розвиток особистості. На його думку, патріотизм – це суспільно-психологічне та моральне почуття, яке містить відданість і любов до своєї Батьківщини, до свого народу. Патріотизм як яскрава емоційна якість людини має моральне значення, оскільки виявляється в її громадянській позиції, у пам’яті та прихильності до традицій своїх батьків. Громадянське виховання має виховувати в молодої людині високі моральні ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потребу до служіння їй. Патріотичне виховання орієнтоване на формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, людини зі шляхетними особистісними якостями та рисами характеру, світоглядом і способом мислення, прочуттям та поведінкою, спрямованими на саморозвиток. В наш час в Україні значно зросла роль патріотичного виховання підростаючого покоління. Це пов’язано з високим рівнем розвитку людини стосовно своїх співвітчизників, суспільного і державного укладу народного життя. Патріотизм і громадянськість виявляються в прагненні людей мислити і діяти в інтересах свого народу, орієнтуючись на його ідеали. Для цього необхідно знати і розуміти основні віхи в історії своєї Вітчизни. Виховання свідомого громадянина починається із засвоєння дітьми духовних надбань своєї нації. Успіх у навчально-виховні роботі – це оволодіння культурою народу, пізнання його самобутнього національного характеру, практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів. Становлення громадянина, патріота відбувається з дитинства. Саме в цей період дитина отримує засади майбутньої свідомості, характеру поведінки, паростки українця. З дорослішанням дитина вбирає в міру свого розуміння те, чим живе сім’я, родина, народ України, поступово формується як громадянин, патріот своєї країни. На думку В. Сухомлинського, досягти того, щоб вихованця вже з дитинства хвилювало теперішнє та майбутнє Вітчизни. Громадянські думки, почуття, громадянський обов’язок, громадянська відповідальність – підґрунтя почуття гідності. Україна – це земля, де ми народились і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші пращури. Без поваги, без любові до рідного краю не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури. Образ Вітчизни має пробуджувати бажання вносити в його колорит свої яскраві фарби, тому його слід формувати на підставі образу любові до ближнього, до всього живого та неживого в цьому світі. «Сьогодні діти - завтра народ!» - наголошував великий педагог В. Сухомлинський. Наші вихованці - майбутнє нашої держави, від їхнього духовного і фізичного розвитку знань, умінь залежатиме, якою буде Україна завтра. Кожен з нас, хто причетний до виховання, повинен весь час пам’ятати, що, виховуючи учнів, ми готуємо їх до майбутнього внаслідок засвоєння змісту суспільного життя: культури, моралі, праці, наукових і правових знань, національних традицій і звичаїв. Тому необхідним є залучення учнів до різних форм творчої та суспільно корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, краєзнавчої, ігрової, культурної, екологічної, що організовуються в години дозвілля. Метою роботи по вихованню ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави є формування свідомого громадянина, патріота. Патріотизм є проявом любові до свого народу, поваги до національних традицій, відчуття своєї належності до України. Мета виховної роботи полягає в постійному пошуку шляхів щодо створення оптимальних умов для того, щоб охопити весь простір основних орієнтирів виховання, щоб учні якнайкраще виявили свої здібності і можливості, з любов’ю і радістю прагнули пізнати світ, свою землю, свій рід. Прагнення все зробити, щоб дітям було комфортно, намагання виявити і розвинути їх творчі здібності – головне завдання педагога. Звичайно, всі напрямки виховання вимагають ефективних форм і методів роботи з дітьми, цікавих заходів. Різноманітна тематика та багатоваріантність форм та методів виховної роботи (концерти, конкурси, вечори, свята, екскурсії, години спілкування, вікторини, рольові ігри тощо) сприяють утворенню насамперед цінності особистості дитини та утверджують особистісно-орієнтовний підхід у вихованні, що сприяє комплексному підходу у вихованні та передбачає дотримання єдності мети, завдання, змісту виховання, форм, методів і прийомів; єдності різних джерел вихованих впливів виховання та самовиховання. У своїй праці «Про виховання» В. О. Сухомлинський писав, що не можна із системи виховання вилучати жоден аспект, оскільки, упустивши щось одне, важко буде вирішити інші виховні завдання. І все ж громадянсько-патріотичний напрямок був і залишається пріоритетним, саме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою - незалежну державу. Саме педагог відповідальний за те, щоб у його вихованців поєдналися такі риси свідомого громадянина України, як моральність, правова культура, духовність, відповідальність перед державою, прагнення до самореалізації. З раннього віку у дитини закладаються усі ті якості, які потім усе життя визначатимуть її світосприймання, характер мислення, творчі здібності, реакцію на все оточуюче, вчинки, поведінку. Саме педагог має знати, якими інструментами виховного процесу він повинен скористатись, щоб ненав’язливо розбудити та розвинути високі почуття в людині. Педагог завжди був і є патріотом, громадянином своєї Батьківщини, який дбайливо відноситься до народних традицій, поділяє долю свого народу. Орієнтація виховного процесу на політичні цінності наповнює життя підростаючого покоління глибоким духовним змістом. Формування особистого ставлення до дійсно святого, вічного – Батьківщини, її історії, народу, майбуття – головне завдання патріотичного і громадянського виховання молодого покоління. Творча спадщина українських митців та їх педагогічна діяльність відіграли важливу роль в організації музичного виховання дітей та юнацтва, як одного з дієвих чинників формування їх національної свідомості, плекання національного характеру, утвердження національних чеснот, розвитку волі і розуму. Тут актуальності набуває збереження національної культурної спадщини, передача її кращих зразків підростаючому поколінню та закладення в них основ національної культури. Найбільш активною, діючою та доступною формою музичного навчання та виховання є вокально-хоровий спів, як один із видів колективної виконавської діяльності. Для занять хору характерна особлива емоційна атмосфера, що природньо та необхідно, томущо музика – це «мова почуттів». Виконуючи музичний твір, діти глибше сприймають музику, активно висловлюють свої почуття, настрої; осягаючи світ музичних звуків, вчаться слухати оточуючий світ, висловлювати своиї враження, своє відношення до нього. Крім цього, хоровий спів сприяє развитку співацької культури дітей, їхньому загальному і музичному развитку; вихованню духовного світу учнів; становлению їхнього світогляду, формуванню майбутньої особистості. З давніх-давен в Україні існують надзвичайно ефективні, глибокі і цікаві традиції хорової культури які закладені в основу музичного виховання дітей. Хоровий спів виховує естетичні якості людини, що впливають на її моральні риси й психіку. Цієї думки дотримувалися, окрім відомих педагогів-методистів (Д. Зарін, З. Жофчак, С. Миропольський, О. Раввінов, Л.Хлебнікова та ін.), славетні українські композитори – М. Вериківський, В. Верховинець, П. Козицький, О. Кошиць, М. Лисенко, М. Леонтович, Я. Степовий, К. Стеценко. Споконвіку українці відзначалися своїми мистецькими здібностями, про що дуже влучно писав автор книги з історії української музики М. Грінченко: «Усім відомо, як багато обдарований самою природою український народ, скільки в ньому тонкого музичного почуття, здібності до співу, естетичного смаку, скільки в ньому любові, закохання в свою рідну пісню, найціннішу, найдорожчу перлину з його культурних багатств». «Українське життя, – пише І. Крип’якевич, – мало свій окремий стиль спертий на високу народну культуру» [3, 295]. В культурній творчості, (особливо в пісні й музиці) виявилося багатство природного таланту українського народу. «Українці обдаровані з природи великими музикальними здібностями і поетичним талантом, мають у порівнянні з іншими східнослов’янськими народами найбагатшу, найбільш розвинену народну поезію», – наголошує в своїх дослідженнях О. Семеног. Сучасне виховання має на меті формувати людину високоосвічену, здатну до активної творчої діяльності. Творче начало лежить в основі всього життя, адже творчість – це соціальний феномен, який найбільш повно відображає суспільну сутність людини, притаманний їй спосіб буття, світосприймання та перетворення дійсності. Патріотичне виховання засобами вокально-хорового мистецтва має велике значення. Воно займає одне з чільних місць у мистецькому житті України. Вокально-хорова музика здавна була найбільш дієвим чинником самозбереження національних музичних традицій. Хоровий жанр, як жоден інший, завдяки глибоким кореням, міцним традиціям, завжди перебував у полі зору композиторів та виконавців. Хорове мистецтво – це неповторне багатство духовної культури українського народу, це не тільки найдорожча спадщина минулого, але і джерело розвитку сучасної музичної культури, бо хоровий спів є національною традицією. Складовим елементом вокально-хорової культури є дитячий спів – одна з активних форм естетичного виховання, а також запорука підготовки музично грамотних, кваліфікованих співаків для професійних та аматорських колективів. В Бердянському Центрі дитячо-юнацької творчості таким гуртком є вокально-хоровий колектив (Зразковий ансамбль пісні «Полум’я» та театр естрадної пісні «Сузір’я»). Система педагогічних дій: організаційні форми, прийоми, методи навчання і виховання Хоровий спів – це найбільш доступний вид мистецтва і найбільш масова форма активного залучення дітей до музики. Співати здатна кожна дитина. Спів є для неї природним і доступним засобом вираження естетичних потреб та почуттів. Щоб навчити дітей мистецтву, необхідно залучати їх до безпосередньої участі в творчості. Навіть якщо діти не стануть у майбутньому професійними музикантами, виховання мистецтвом сприятиме формуванню гармонійно розвиненої особистості [2, 6].Співаючи в хорі, діти вдосконалюють музичні та вокальні здібності, розвивають високі духовні та естетичні почуття, емоційну культуру, громадянське мислення і патріотизм, активізують навчально-пізнавальну діяльність в галузі вокально-хорового мистецтва. Головним завданням і результатом роботи гуртка є: - організація дозвілля школярів; - залучення підростаючого покоління до сучасно – корисної праці; - розкриття творчих здібностей у дітей та підлітків. Робота вокально-хорового колективу направлена на гармонійний розвиток особистості, її духовне збагачення, на формування почуття любові до рідного краю, Вітчизни. Основу духовного виховання дітей складають базові національні цінності, джерелами яких для кожного є Батьківщина, народ, сім’я, творча праця, мистецтво, наука, релігія, природа тощо. Головною метою роботи вокально-хорового колективу є розвиток музикальності, формування музичної культури гуртківців. У вокально-хоровому колективі формуються та вдосконалюються: 1) вокально-хорові навички учнів: правильний, красивий спів, співоче дихання, мелодичний і гармонічний звук, точна інтонація, вокальний слух, відчуття ансамблю та ін.; 2) навики технічної і виконавчої роботи над репертуаром; 3) загально-музичні якості вихованця: його світогляд, художній смак, почуття відповідальності з позиції учасника вокально-хорового колективу і з позиції його вимогливість до себе і до інших, дисциплінованість. Робота вокально-хорового колективу направлена на гармонійний розвиток особистості, її духовне збагачення, на формування почуття любові до рідного краю, Вітчизни. Основу духовного виховання дітей складають базові національні цінності, джерелами яких для кожного є Батьківщина, народ, сім’я, творча праця, мистецтво, наука, релігія, природа тощо. Головне питання – це репертуар, який має великий вплив на особистість. Правильно, з точки зору художньої цінності, цікаво, різнобічно в стилістичному відношенні, підібраний репертуар активно впливає на формування естетичного смаку учнів, їх творчого практичного досвіду, на розуміння ними можливостей і особливостей вокально-хорового виконавства. Як керівник вокально-хорового колективу я орієнтую своїх вихованців на основні принципи підбору репертуару, критерії його оцінки з точки зору виконавчих можливостей колективу, творчих завдань, які вирішуються на даному етапі творчого розвитку. Зміст пісенного репертуару повинен бути націлений на развиток у дітей позитивного відношення до навколишнього світу через пізнання ним емоційно- морального змісту кожного музичного твору, через формування особистісної оцінки музики, яку виконують. Як справедливо зауважив К. К. Пігров, «тільки ті твори, які подобаються, з більшою охотою і скоріше вивчаються» [4, 134]. Тільки ті музичні твори вивчаються з цікавістю, у яких емоційна насиченість образів у поєднанні з навчальним пошуком освічується радістю відкриття. Дітям цікаве те, що дається не просто. Вони повинні усвідомлювати, що переборюють певні труднощі, хоча необов’язково матеріал повинен бути важким. Корисно зацікавити учнів образною ситуацією чи інтригуючим сюжетом. Позитивна емоційна реакція особливо добре впливає на повноцінне сприйняття музики. Пісенна творчість є величезним надбанням української національної культури. Пісня – це душа народу, його найбільший духовний скарб. В репертуарі вокально-хорового колективу ЦДЮТ є: - обробки українських народних пісень (a cappella та з інструментальним супроводом); - вокально-хорові твори вітчизняних і зарубіжних композиторів-класиків; - пісні композиторів сучасності; - пісні українських авторів; - власні вокально-хорові композиції. Патріотичне виховання засобами вокально-хорового мистецтва в нашому колективі починається насамперед з вивчення «Державного Гімну України» - «Ще не вмерла України» (муз. М. Вербицького, сл. П. Чубинського) та «Гімну Бердянська» (муз. О. Лясковської, сл. Г. Ржавського); з ознайомлення дітей з українською державною символікою (прапор, герб), з народною символікою (вишиванка, віночок, рушник, хустина, калина, верба тощо). На початку кожного нового навчального року в кожній навчальній групі колективі проводяться вступні заняття на теми: «Україна – єдина країна», «Ми діти твої, країно!», «Україна – це ми» та ін.. В навчальній програмі вокально-хорового колективу заплановані теми занять патріотичного напрямку такі, як: «Український фольклор», «Українська народна пісня», «Жанри української народної пісні», «Українські народні інструменти», «Українські композитори – дітям», «Обробки українських народних пісень» тощо. В процесі занять діти вивчають художньо повноцінні зразки української хорової літератури різних епох та стилів, народно-пісенної творчості, пісень написаних для дітей, знайомляться з методами вироблення вокально-хорової техніки, елементів хорового, ансамблевого, сольного звучання, музично-теоретичним навчанням учасників колективу, виконавською діяльністю. Використання української народної, а також патріотичної музики у вокально-хоровій роботі з дітьми сприяє розвитку їх музичної культури та є важливим засобом формування особистісних якостей людини, її духовного світу, вчить красоті, доброзичливості, співчуттю, любові. А виховання відповідальності, добрих почуттів, любові до рідного краю, до людей та навколишнього світу – основа морального становлення особистості. У молодшому хорі «Іскорка» діти вивчають українські народні пісні такі, як: «Задумала бабусенька», «Коляд колядниця», «Меланочка ходила», «Ой, снопе, снопе», «Пішли діти в поле», «Щедрик ведрик» та ін.. З великим задоволенням діти виконують вивчені пісні українських авторів такі, як: «Бджілка» - муз. Л. Камінської, сл. О. Гавришко; «Веселкова пісня» - муз. О. Янушкевича, сл. М. Ясокової; «Доброе утро, Земля» - муз. В. Ізотова, сл. Л. Яковлева; «Живе на світі пісенька» - муз. і сл. Ю. Бусенко; «Калинова пісня» - муз. В. Верменича, сл. М. Сингаївського; «Кличе весна у поле» - муз. В. Таловирі, сл. М. Сингаївського. «Лісова пісня» - муз. М. Катричко, сл. О. Макарової; «Моя Україна» - муз. В. Ізотова, сл. С. Жупаніна; «Ой, ходи, весно!» - муз. В. Поповича, сл. О. Попович; «Рідний край» - муз. і сл. Ю. Михайленко та ін.. Тематика пісень різноманітна. В них передається любов до України, рідного краю, природи тощо. Тема миру, радість дитинства, любов до мами, сім’ї, почуття поваги до старшого покоління передається в таких піснях, як: «Звуки музики» - муз. Р. Роджерса, рос. текст М. Цейтліної; «Здравствуй, детство!» - муз. Р. Бойко, сл. О. Досталя; «Железная дорога» - муз. Є. Птичкіна, сл. В. Татарінова; «Праздник к нам пришёл» - муз. і сл. С. Юдіної; «Сказочка» - муз. М. Скворцова, сл. Б. Заходера; «Смешной человечек» - муз. О. Журбіна, сл. П. Синявського; «Что такое сем’я?» - муз. і сл. Є. Гомонової ; «Я хочу узнать» - муз. Ю. Чичкова, сл. М. Пляцковського та ін.. Однією з дійових форм популяризації народної пісні є її художня обробка. У старшому хорі юні виконавці вивчають українські народні пісні в обробках О. Грицая, М. Леонтовича, М. Лисенка, С. Людкевича та ін.. У процесі навчання діти знайомляться з творчістю видатних українських композиторів таких, як: О. Білаш, І. Карабіц, О. Ківа, К. Мясков, О. Осадчий, І. Поклад, В. Філіпенко, В. Шаповаленко та ін.. В репертуарі ансамблю пісні «Полум’я» різноманітні вокально-хорові твори композиторів-класиків і композиторів сучасності. Серед них: «Вальс» - муз. Я. Дубравіна, сл. В. Суслова; «Величальна Україні» - муз. М. Попова, сл. Г. Лютого; «Весіння пісня» - муз К. Мяскова, сл. В. Безкаравайного; «Веснянка» - муз. В. Філіпенка, сл. Навродського; «Восхваление природы человеком» - муз. Л. В. Бетховена, переклад для хору Я. Дубравіна; «Гагілка» - укр. нар. пісня в обр. С. Людкевича; «Журавлина балада» - муз. В. Лелеки, сл. М. Луківа; «Здравствуй, юность!» - муз. Р. Бойко, сл. О. Досталя; «Іди, іди, дощику» - укр. нар. пісня в обр. Є. Ляшка; «Котилася зірка» - укр. нар. пісня в обр. М. Леонтовича; «Коханий край» - муз. В. Таловирі, сл. П. Перебийноса; «Марена» - укр. нар. хоровод в обр. К. Домінчена; «Край родной» (з кінофільму «Мой ласковый и нежный зверь») - муз. Є. Догі, сл. і переклад для хору Г. Мещанінова; «Мы любим солнце и весну» - муз. І. Карабіца, сл. В. Вікторова; «Ми усі радієм сонцю» - муз. Ю. Щуровського, сл. М. Лисича; «Наш учитель самый лучший» - муз. О. Хромушина, сл.М. Садовського; «Облака» - муз. А. Ешпая, сл. В. Карпенко; «Ой, калина червона» - муз. І. Іванченка, О. Іващенко; «Ой, кувала зозуленька» - муз. А. Пашкевича, сл. нар.; «Ой, чого ти, Земле, молодіти стала?» - муз. Г. Верьовки, сл. нар.; «Пісня про Україну» - муз. В. Верменича, Г. Бойко; «Подснежник» (з кантати «Счастливая песня») - муз. О. Хромушина, сл. М. Садовського; «Проснись и пой» - муз. Г. Гладкова, сл. В. Лугового; «Радостная песенка» - муз. В. Шаповаленка, сл. К. Ібряєва; «Реве та стогне Дніпр широкий» - муз. М. Лисенка, сл. Т. Шевченко; «Рояль» - муз. Я. Дубравіна, сл. В. Суслова; «Тече вода з-під явора» - муз. В. Таловирі, сл. Т. Шевченка; «Тихо над річкою» - укр. нар. пісня в обр. О. Грицая; «Україні» - муз. І. Іванченка, сл. І. Струся; «Україно моя» - муз. Є. Станковича, сл. О. Навродського; «Чом, чом, чом, земле моя» - укр. нар. пісня в обр. В. Калініченка та О. Ляшенка. Патріотична пісня – це могутній засіб у вихованні любові до рідного краю, у вихованні гордості за свою Батьківщину. Солісти театру естрадної пісні «Сузір’я» в концертних і конкурсних програмах виконують улюблені естрадні пісні українських сучасних авторів. Серед них: Білаш О., Павличко Д. «Два кольори»; Білик І. «Хай живе надія»; Бужинська К. «Святая Україна»; Бужинська К. «Україна – це ми»; Ващишин К. «Україно моя»; Верменич В., Сингаївський М. «Чорнобривці»; Дащак В., Сєра А. «Вкраїно моя»; Дворський П. «Батькова сорочка»; Дворський П., Бакай М. «Смерекова хата»; Єрмолов О., Орлов В. «Светит солнышко для всех»; Злотник О. «Барви рідної землі»; Злотник О., Вратарьов О. «Розкажи про Україну»; Івасюк В. «Водограй»; Івасюк В. «Червона рута»; Івасюк В. «Черемшина»; Івасюк В. «Я піду в далекі гори»; Лебедєва І., Матвієнко В. «Срібна тополина»; Канюк С., Крищенко В., Куртяк В. «Це мій рідний край»; Катричко М.,Макаров О. «Лісова пісня»; Куций В. «Білі кораблі»; Лазарович В. «Я бажаю Вам»; Майборода П., Малишко А. «Пісня про рушник»; Мозговий М. «Моя земля»; Ніколішини В., В. «Україночка мала»; Остапенко А. «Діти України»; Петрененко Т. «Пісня про пісню»; Петрененко Т. «Україна»; Повалій Т. «Рідна земля»; Поклад І., Рибчинський Ю. «Чарівна скрипка»; Самойдюк О. «Мова єднання»; Тарасова С. «Намалюй»; Тарасова С. «Усміхнися мені»; Шамо І., Рибчинський Ю. «Три поради»; Яким. А. «О, смереко»; Янушкевич О. «Пісня-побажання»; Янушкевич О., Ясаков М. «Пісня про дружбу»; «Зірка сіяла» (з репертуару А. Ілащук); «Музика рідного дому» (з репертуару Н. Бучинської) та багато ін.. З великим зацікавленням діти знайомляться, вивчають, а потім виконують пісні на слова В. Матвієнко з музичних альбомів «Пісні патріотів», «Пісне моя зоряна», «Оберіг пам’яті» («Князю Володимиру» - муз. Є. Пухлянка, «Люблю я свою Україну» - муз. В. Волощука, «Cрібна тополина» - муз. І. Лебедевої, «Я з людьми поділюся добром» - муз. М. Гулько та ін.). Дуже популярними в роботі колективу є пісні з музичних альбомів Наталії Май: «А роси падають», «А сорочка мамина біла-біла…», «Василечки», «Гусі-лебеді», «Свято казки». Серед них: Д «А я живу на рідній Україні»; «Дитинство золоте»; «Знов прийшла весна»; «Золота зіронька»; «Квітуча Україна»; «Колискова»; «Котику-мурчику»; «Мамина сорочка»; «На нашій Україні»; «Свято казки»; «Червона калина»; «Я бажаю вам добра» та ін.. Особливу увагу в роботі вокально-хорового колективу приділяється вивченню та виконанню вокально-хорових творів військової тематики про героїчне минуле нашого народу та пісням про мир: «Ариозо матери» (з кантати «Нам нужен мир») - муз. О. Новікова, сл. Г. рубльова; «Балада про мальви» - муз. В. Івасюка, сл. Б. Гура; «Баллада о солдатской матери» - муз. і сл. О. Єрмолова; «Бухенвальдский набат» - муз. В. Мураделі, сл. А. Соболева; «Ветераны войны» - муз. і сл. М. Лихачова; «День Победы» - муз. Д. Тухманова, сл. В. Харитонова; «Гимн Земле» - муз. О. Пахмутової, сл. М. Добронравова; «Для миру» - муз. І. Іванченка, М. Ткача; «Єдина» - муз. І. Кириліної, сл. М. Сингаївського; «Если б камни могли говорить» - муз. І. Лученка, сл. Р. Рождественського; «Жди меня» (з опери «Зори здесь тихие») - муз. К. Молчанова, сл. К. Симонова; «Заветная высь» (з кінофільму «Два капитана») - муз. Є. Птичкіна, сл. Є. Карелова; «Лети, лети воздушный змей!» - муз. С. Баневича, сл. А. Калиніної; «Мир без войны» - муз. і сл. К. Комар; «Над ручъём» - муз. О. Флярковського, сл. В. Федорова; «Не отнимайте солнце у детей» - муз. В. Попкова, сл. Є. Лученкова; «О той весне» - муз. і сл. О. Плотнікової; «Перемога» (з репертуару Н. Бучинської); «Повертайся живим» - муз. і сл. С. Тарабарової; «Поклонимся великим тем годам» - муз. О. Пахмутової, сл. Л. Львова; «Праздник Победы» (кантата для дитячого хору) - муз. М. Матвєєва, сл. А. Крюкова; «Расскажите юным правду, ветераны» - сл. і муз. М. Лихачова; «Хатынь» - муз. І. Лученка, сл. Г. Петренко та ін.. Художньо-виконавська діяльність учасників вокально-хорового колективу обумовлюється принципом досягнення цілісності змісту та форми у виконавській інтерпретації вокально-хорових творів, котра базується на єдності засобів музичної виразності та структурних особливостей втілення ідейно-емоційної передачі змісту музичного твору. Патріотичний напрямок виховної роботи знайшов відображення в активній участі вихованців вокально-хорового колективу в заходах, присвячених Дню міста, Дню визволення України від німецько-фашистських загарбників, Дню соборності України. Учні ідентифікують себе з Україною, сприймають історію свого міста, як частину загальної історії України, відчувають власну причетність до долі рідного краю, як невід’ємної складової єдиної країни. Громадянсько-патріотичне виховання у вокально-хоровому колективі Центру дитячо-юнацької творчості реалізується через створення та проведення різноманітних концертних програм. Серед них: - «Нова радість стала», присвячений ювілею незалежності України; - «Бердянцы – Бердянску», присвячений ювілею міста»; - «Тобі, рідний край, всі наші пісні!», присвячений 200-річчу Т. Г. Шевченка; - «Заветная высь», присвячений Дню Перемоги; - «Мы любим сонце и весну» тощо. Щире почуття любові до України, її захисників, до рідного краю, своєї приналежності до українського народу зворушує слухачів. В. Сухомлинський наголошував, що «кожен повинен відчувати себе сином Вітчизни, переживати особисте почуття гордості від того, що він спадкоємець її слави, творець її героїчного сьогодення». Після проведення заходів приходиш до висновку, що патріотичне виховання починається з пізнання Малої Батьківщини, яка є ніби поріг нашого життя. «Батьківщіна без нас обійтися може, ми ж без неї - ніщо», - вважав В. Сухомлинський. Актуальним є щорічний конкурс української естрадної пісні «Зоряна стежина», мета якого - пошук і розкриття творчих здібностей дітей, юнацтва, талановитої молоді, залучення їх до розвитку жанру української естрадної пісні. Головним завданням є збагачення культурних здобутків українського народу. Окрім того у вокально-хоровому колективі щорічно проходить конкурс юних виконавців естрадної пісні «Зіроньки», в якому юні співаки демонструють свої перші кроки у вокальному мистецтві. В. Сухомлинський зазначав: «Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить, яка формується патріотизмом. Перш за все треба вважати позитивне ставлення до своєї землі, народу, держави, культури». Головним у цьому напрямку є почуття гордості за своїх земляків, талановитих, відкритих, гостинних, справжніх патріотів, які сповнені любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей. Цю велику істину повинна розуміти і відчувати кожна дитина. Це сприяє вихованню у молоді поваги та любові до Малої Батьківщини: рідного краю, рідного міста, рідної землі, роду, сім’ї, будинку, старших; дбайливого ставлення до духовних надбань земляків; поглибленню знань з історії, географії, екології, краєзнавства. У кожної дитини повинна виникати потреба знати історію своєї держави, прагнення захищати її національні інтереси, бути патріотом. Значне місце в репертуарі вокально-хорового колективу займають твори, присвячені рідному місту. Серед них - пісні О. Демченко, керівника вокально-хорового колективу, які увійшли до музичного альбому «Бердянцы – Бердянску» («Азовские волны», «Аквапарк», «Бердянск, ты - мир моей мечты!», «Корабль с названием «Бердянск»», «Берегиня», «Песенка о городе Бердянске», «Приморская площадь Бердянска», «Проспекты Бердянска», «Фестивальне місто» та ін.); пісні керівника хорової капели «Промінь» І. Іванченка («Рідне місто», «Усі ми бердянці – єдина родина» - сл. Л. Петрової та ін.); пісні В. Кірси («Город у моря» - сл. А. Смолянінова, «Жемчужина Приазовья» - сл. О. Будугай та ін.); пісні Є. Матвієнко («Вальс-посвящение лейтенанту Шмидту», «Море золотое» та ін.); пісні інших авторів. Свою любов до рідного міста, краю відобразила у своїх авторських піснях учасниця колективу Ірина Баранова («Как хорошо бать маленькой девчонкой», «Моє літо», «Белые барашки»), які увійшли до музичного альбому «Бердянцы – Бердянску». З великим натхненням вихованці колективу працювали над створенням музичного альбому «ЦДЮТ – чудесная страна» з авторськими піснями керівника вокально-хорового колективу О. Демченко, які присвячені Центру дитячо-юнацької творчості (серед них: «Пісня про ЦДЮТ», «ЦДЮТ – наш рідний дім», «ЦДЮТ – 75», «ЦДЮТ – чудесная страна», Храм науки и искусства» та ін.). До цього музичного альбому увійшли авторські пісні випускниці вокально-хорового колективу Валерії Виноградової («ЦДЮТ», «А я не говорю Вам: «Прощайте!»»). В процесі виконавчої творчої діяльності на базі вокально-хорового колективу створюються різноманітні вокальні формації: дуети, тріо, квартети, ансамблі. Найбільш популярними є вокальні ансамблі («Співаночки», «Україночки»), які виконують пісні сучасних українських авторів, тематикою яких є Україна, Батьківщина, рідний край, рідна країна, рідна земля тощо. Впродовж навчального року вихованці колективу приймають активну участь у різноманітних культурно-масових заходах ЦДЮТ, які присвячені народним традиціям («Мій перший концертик» до Дня святого Миколая, «Різдвяні зустрічі», свята Масляниці, Пасхальні свята тощо). На заняттях вокально-хорового колективу проводяться музичні ігри для відпочинку та активізації співаків («Віночок», «Гопачок», «Звуки природи», «Квітоньки», «Мандрівка», «Струмочок» та ін. під супровід на теми українських народних пісень); музичні конкурси («Прислів’я про пісню», «Пісні, які починаються з «Ой…»), музичні вікторини на теми українських народних пісень, творів українських композиторів-класиків або сучасних українських авторів («Вгадай мелодію»). При створенні концертних програм використовується поетична спадщина видатних українських письменників таких, як А. Малишко, Б. Олійник, Д. Павличко, М. Рильський, В. Симоненко, Г. Сковорода, В. Сосюра, П. Тичина, Л. Українка, Т. Шевченко та ін.. Знайомлячись з їх творчістю, діти відчувають красу кожного слова, розуміють, наскільки красива та мелодична українська мова. Учасники вокально-хорового колективу Центру дитячо-юнацької творчості є багаторазовими лауреатами та дипломантами Міжнародних («Бегущие по волнам», «Золоті обереги вічності», «Синяя птица»), Всеукраїнських («Азовські вітрила», «Топ-топ», «Три кита» в океане детских талантов»»), обласних («Зіркове сяйво», «Зорепад», «Мій спів тобі, мій краю рідний!», «Спадщина» - конкурс творчості патріотичного спрямування), регіональних («Азовський зорепад»), міських («І оживе добра слава, слава України», присвячений до 200-річчя з Дня народження Т. Г. Шевченка, «Зоряна стежина», «Музыкальный трек», «Фортуна») фестивалів, конкурсів дитячої, юнацької та молодіжної творчості, а також є переможцями оглядів художньої самодіяльності: «Таланти твої, Україно!», «Таланти твої, Запорізький краю!», «Сузір’я втілених надій», «Чисті роси». Випускниця вокально-хорового колективу ЦДЮТ Наталія Добряк (Вареник) є керівником Бердянської вокальної студії «До-мі-солька» та солісткою Муніципального оркестру під керівництвом В. Жуковського. Своїм талантом і творчістю Н. Добряк та її вихованці прославляють наше місто в Запорізькому краї. Безперечно, дуже важливо з дитинства закріпити у свідомості дитини, що кожна людина - громадянин держави, і він повинен внести посильний внесок у її розбудову, захист; гордитися своїми і спільними колективними справами, які допоможуть країні стати кращою, сильнішою. Але залучити дітей до мистецтва, навчити їх розуміти та любити музику у всьому багатстві форм і жанрів, можна тільки на прочному фундаменті духовної, патріотичної й народної музики, класики та кращіх творах сучасності. Дуже важливо виховувати в дітях доброту, щедрість душі, впевненність в собі, вміння насолоджуватись навколишнім світом. Це підготовить дітей до вступу в «доросле» життя, з його нормами та вимогами, прищепить їм оптимістичне сприйняття життя, зробить їх коллективистами, які прагнуть зробити нашу землю ще кращею. Таке поняття, як «рідний край», в патріотичному аспекті припускає не тільки любов до рідних місць, природи, але й любов до рідного народу, його культури та традицій, любов до рідної мови. З патріотичного виховання виходить й поняття «громадянство» – це відповідальність перед народом за своиї дії та поняття «інтернаціоналізм» – дружба, співдружність, чуткість і доброзичливість до народів інших націй, мир у всьому світі. Коли дитина виявляє елементи самостійної поведінки, внутрішньої самореалізації, це є своєрідною підготовкою до самостійного життя. З цього приводу доцільні слова А. Барбюса: «Школа — це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, потрібно міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє». Тож, працюючи за Основними орієнтирами виховання, дбаючи про майбутнє наших вихованців, ми, педагоги, повинні засівати в дитячі душі любов, повагу, людяність, віру в себе, в добрих людей, щоб надалі їм було легше соціально адаптуватися в суспільстві. Це дуже складна і відповідальна справа, бо вона потребує щоденної роботи, великої відданості й глибокої поваги до своїх вихованих. Головне ж завдання педагога - побачити й розвинути здібності дітей. А тому поруч з ними повинні бути неспокійні шукачі, знавці, досвідчені педагоги, які люблять дітей, які носять у своїй душі десятки тисяч ідей, що просяться до втілення, бо кожна дитина - це таємнича квітка. І допомогти кожній квітці розквітнути, знайти себе, розкритися у своїх здібностях - це, мабуть, найголовніше завдання всього навчально-виховного процесу, адже творчість притаманна кожній дитині від природи. Почуття патріотизму невід’ємно від почуття гордості за країну, місто, в якому ми живемо. Вірши, пісні, живопісні полотна, кінофільми присвячені Вітчизні, рідному краю, здібні викликати світлу радість, восторг, захоплення, породити глибоке почуття любві до її краси та величі. Коли діти співають про сонце, про маму, про Батьківщину, про мир, то розуміють: немає більш високої чести, ніж бути підданим своєї Вітчизни та відстоювати його велич, присвячувати їй працю своеї душі та найкращі пісні! Висновок. Патріотичне виховання дітей засобами вокально-хорового мистецтва є могутнім стимулом у духовно-морального становленні підростаючого покоління. Вивченню патріотичної музики (українських народних пісень, творів вітчизняних композиторів-класиків, пісень сучасних українських авторів) а також вокально-хорових творів військової тематики відводиться дуже велика роль. Це є важливим засобом формування особистісних якостей людини, її духовного світу, вчить красоті, доброзичливості, співчуттю, любові, сприяє збагаченню життєвого досвіду підростаючого покоління. Безумовно, патріотичне виховання підростаючого покоіння – залог стабільного развитку країни в майбутньому. Любовь до Батьківщини стає силою духу тільки тоді, коли у людини збережені в свідомості образи, які пов’язані з рідним краєм, мовою, коли з’являється почуття гордості від того, що все це – твоя Батькіщина. Література 1. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття». 2. Національна доктрина розвитку освіти. 3. Національна Державна комплексна програма естетичного виховання. 4. Закон України «Про мову». 5. Закон України «Про позашкільну освіту». 6. Авдієвський А. Т. Формування особистості на грунті національно-культурного відродження. Мистецтво у школі. – К.: УДПУ, 1996. Вип. 1. 7. Асаф’єв Б. В. Вибрані статі про музичну освіту. – Л.: «Музика», 1973. 8. Асафьв Б. В. О хоровом искусстве. – Л.: Музыка, 1980. 9. Демиденко В. К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для керівників, вихователів і вчителів. – К.: ІЗМН, 1995. 10. Домрина Е. Н. Беседы о музыке. Пособие для учащихся 8-10 классов национальных школ. – Л., 1982. 11. Ветлугіна Н. Музичний розвиток дитини. – К.: Музична Україна, 1978. 12. Воспитание музыкой. Из опыта роботы. Сост. Ведрова Т. Е., Пигарева И. В. – М.: Просвещение, 1991. 13. Журнал. Виховна робота в школі. № 2 (111), лютий – Харків: Основа, 2014. 14. Журнал. Виховна робота в школі. № 3 (112), березень – Харків: Основа, 2014. 15. Журнал. Виховна робота в школі. № 11(120), листопад – Харків: Основа, 2014. 16. Журнал. Позакласний час. Журнал. № 6. – К.: Київська правда, 2008. 17. Кошиць О. Про українську пісню й музику. – К.: Музична Україна,1993. 18. Крижко В. В. Анталогія аксіологічної парадигми управління освітою. Підручник для студентів педагогічних університетів. – К.: Освіта України, 2005. 19. Лисенко М. Молодощі. – К.: Музична Україна, 1990. 20. Мельнік О. Творчість дарована дітям. – К.: Музика, 1980. 21. Огороднов Д. Є. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе. – К.: Музична Україна, 1989. 22. Осеннєва М. С., Самарін В. А. Хоровий клас і практична робота з хором. – М.: Академія, 2003. 23. 23. Пігров К. Керування хором. – К.: Держвидав., 1962. 24. Соколов В. Г. Дирижёр, педагог, композитор. – М.: Музыка, 1988. 25. Соколов В. Г. Спів у дитячому хорі. – М.: Музика, 1980. 26. Хорове мистецтво України та його подвижники. Збірник матеріалів Другої міжнародної науково-практичної конференції. П. Гушоватий, З. Гнатів. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. І. Франка, 2012. 27. Шацкая В. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. – М.: Педагогика, 1975.