План-конспект заняття "Українська народна пісня"

Центр дитячо-юнацької творчості ім. Є. М. Руднєвої

відділу  освіти  виконавчого  комітету  Бердянської  міської  ради

Запорізької  області

План-конспект заняття

 групи художнього вокально-хорового колективу

зразкового ансамблю пісні «Полум’я»

(основний рівень, ІІ рік навчання)

Тема заняття: Українська народна пісня.

Укладач: керівник-методист, відмінник освіти України

 Демченко О. М.

Концертмейстер - Безгінська Л. А.

Мета заняття: Ознайомити дітей з різноманітними жанрами українських пісень, звичаями і обрядами українського народу; показати красу, багатство і велич українських народних пісень; виховувати любов до пісні, почуття гордості за свою Вітчизну, за народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину; виховувати почуття відповідальності за збереження та передання у спадок дорогоцінної перлини народної творчості – пісні.

1. Навчальна:

- ознайомити гуртківця з темою заняття «Українська народна пісня»;

- розвивати співацький голос, голосовий апарат;

- формувати гарне природне звучання;

- розширювати діапазон учасників вокально-хорового колективу.

2. Виховна:

- виховувати у гуртківців художній смак, емоційну чутливість на пісню,

- розвивати естетичний смак, розуміння прекрасного в пісенній творчості;

- виховувати позитивні якості у підростаючого покоління, їх моральність;

- виховувати почуття національно-патріотичної гідності;

- розвивати почуття відповідальності перед колективом;

- збагачувати духовний світ гуртківців.

3. Пізнавальна:

- розвивати у дітей любов і інтерес до української народної пісні;

- прищеплювати вокально-хорові навички, як основу для досягнення виразного виконання пісні;

- розширювати музичний кругозір учасників вокально-хорового колективу;

- розвивати любов та інтерес до музичного мистецтва.

- розвивати почуття любові до Української держави, рідного краю, міста.

Форма заняття: групова.

Тип заняття: комбінований.

- за дидактичною метою: заняття – повідомлення нового матеріалу;

- за методикою його проведення: бесіда, розповідь;

- за організацією: заняття – практикум.

Час проведення заняття: 1 година 30 хвилин.

Обладнання:

1) фортепіано;

2) нотні збірники;

3) хорові партитури;

4) програвач;

5) звуконосії.

Репертуар:

1. «Нова радість стала» - українська народна пісня.

2. «Шедрик» з Фантазії на теми українських народних пісень - муз. О. Хромушина.

3. «Іди, іди, дощику» - укр. нар. пісня, обр. Є. Ляшко.

4. «Тихо над річкою» - укр. нар. пісня, обр. А. Грицая.

5. «Ой, калина червона» - сл. В. Іващенко, муз. І. Іванченка.

6. «Пісня про Україну» - сл. Г. Бойко, муз. В. Верменича.

7. «Зоряна стежина» - сл. і муз. О. Демченко.

Хід заняття

1. Організаційний момент:

·                         привітання з вихованцями;

·                         оголошення теми заняття «Українська народна пісня»;

·                         підготовка робочого місця до заняття;

·                         перевірка наявності збірників, хорових партитур;

·                         розміщення учасників вокально-хорового колективу;

·                         перевірка відвідування;

·                         проведення короткої інформації;

·                         повідомлення про плани вокально-хорового гуртка;

·                         повідомлення про культурно-масові заходи ЦДЮТ.

2. Розспівування. Робота над вокально-хоровими вправами:

·                         настрой слухового апарату (вирівнювання звучання голосів у партіях та поміж партіями; досягнення інтонаційної стійкості; придбання навичок ланцюжкового дихання);

·                         розігрів голосового апарату (звільнити голосові складки від нальоту; інтонаційно чітко співати ступені ладу; робота над чіткою виразною дикцією та артикуляцією, над позицією формування різних голосних і приголосних звуків; робота над диханням, атакою звуку);

·                         розширювання діапазону (прищеплювання навичок рівного звучання протягом всього діапазону, згладжування регістрів, регулювання сили звучання, рухливе виконання, округлення голосних; вирівнювання ансамблю в крайніх регістрах);

·                         багатоголосний спів (вирівнювання інтонаційно-гармонійного строю; робота над загально-хоровим ансамблем);

·                         вокалізація (прищеплювання навичок єдиної манери звукоутворення, звуковедення, голосоведіння, способу артикуляції, кантиленного звучання, використовуючи загально-хорове та ланцюжкове дихання; єдність дій всіх гуртківців-виконавців, спрямованих на вирішення вокально-технічних і художньо-виконавських завдань, що є неодмінною умовою виразного колективного співу).

3. Музично-теоретичні відомості до теми заняття «Українська народна пісня».

Українська пісня – це геніальна

поетична біографія українського народу.

О. Довженко

Яке ж це диво дивне – народна пісня! І яку владну силу таїть вона в собі!

Серце сповняється гордістю за нашу славну Україну, за її героїчне минуле, за наш талановитий і мудрий народ, що створив таку незвичайну красу.

Пісні, які склав народ і передають із вуст в уста називають народними. Український народ створив понад 200 тисяч пісень.

Минають віки, змінюються суспільні устрої, на зміну одним поколінням приходять інші – і у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається та через століття проносить свій первісний чар, свою нев’янучу мудрість.

Пісня – це голос душі народу, поетичний вияв його працелюбної і співучої вдачі, образне втілення його історії, моралі, мрій і прагнень.

Вона така ж нездоланна й безсмертна, як і той народ, що її породив.

Зароджувалась пісня у праці і в забавах, у календарних обрядах та ритуальних дійствах наших далеких предків. Була вона з козаками і в звитяжних походах, і в турецькому полоні, і на жалібних тризнах, ночувала при чумацьких вогнищах під високими зорями, тамувала біль розлуки, берегла золоту нить пам’яті, ставала світочем віри й надії, обстоювала правду, чистоту і людяність, була  букварем і академією. Вона, як мати-берегиня, стояла на сторожі тих заповідних джерел, що нині живлять наше національне відродження.

Коли саме народжувалися наші пісенні перлини ми не знаємо. Лише деякі, пов’язані  з певними іменами та історичними подіями, можна більш-менш датувати. А календарні, обрядові і особливо ті, що розповідають про життя звірів, птахів, рослин, сягають, певно, своїм корінням у часи Київської Русі або й ще глибше – у сиву праслов’янську давнину.

Імена тих давніх піснярів, які створювали українські народні пісні, ми не знаємо,  хоч кожна пісня мала спочатку якогось конкретного автора слів і музики. Це вже потім кожен до чужого додавав своє ще краще. Лише з XVII – XVIII століть доходять до нас окремі імена. У сузір’ї найславніших – легендарна Маруся Чурай, Семен Климовський, Остап Вересай, Явдоха Зуїха та багато інших наших обдарованих предків, які так і залишилися безіменними.

Красу і силу народної пісні глибоко розуміли визначні діячі нашої літератури і мистецтва. Саме з піснею, з кобзарською думою пов’язував Тарас Шевченко безсмертя народного генія і славу рідної землі:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не згине…

От де, люде, наша слава,

Слава Україні!

Для Великого Кобзаря народна пісня була школою мудрості і правди, живою історією Батьківщини, незрадливою і щирою порадницею у житті й творчості. Не випадково і народ відповів йому такою ж вірністю й любов’ю, підхопивши на крила мелодій багато віршів поета і зробивши їх своїми улюбленими піснями.

Невтомними збирачами, дослідниками, популяризаторами народних пісень були Іван Котляревський, Юрій Федькович, Іван Франко, Леся Українка, пізніше – Павло Тичина, Максим Рильський, Михайло Стельмах, а в наш час Софія Грица, Степан Пушик, Галина Верховинець, Анатолій Авдієвський, Танасій Колотило та багато інших шанувальників народного слова, народної пісні.

І ось вони йдуть до людей, і вже линуть щемливо-тужливі мелодії, оживає історія рідної землі, рідного народу – волелюбного й нескореного, і ведуть нас чарівними стежками в дивовижний світ пісенної творчості.

Українські народні пісні –  це частка української музичної культури, духовне багатство українського народу, справжній його скарб. Вони є виразом душі народу, його баченням довколишнього світу, відображенням подій, що відбувалися віками. В піснях народ оспівав свою історію. І в них, ніби в музичному літопису, збереглася вона для нас, наступних поколінь.

Народна пісенна культура відбивала в музично-поетичних образах суспільно важливі події, повсякденне життя трударів, їхні звичаї, а також багатий почуттями внутрішній світ людини. Народ створював пісні протягом віків. Йшов час, вони розвивались, перетворювались, перероджувались, оновлювались.

Українські народні пісні дуже різноманітні  за жанрами (від французького слова, що означає різновид): історичні, козацькі, обжинкові, жниварські, календарні, обрядові, колискові, алегоричні, весільні, чумацькі, рекрутські, жартівливі, філософські та ін.

Найдавніші з них пов’язані з землеробським календарем, обрядами. Ці пісні  зародилися ще в дохристиянські часи. Їх називають обрядовими або календарно-обрядовими. Вони пов’язані з порами року – колядки та щедрівки (зима), веснянки та гаївки (весна), купальські (літо) й обжинкові (осінь).

У XV – XVI століттях формуються нові пісенні жанри – думи та історичні пісні. Вони виникли під впливом боротьби українського народу з татарами, турками, а також польською шляхтою.

Ліричні, жартівливі і танцювальні пісні з’являються приблизно у XVI столітті. В них передано особисті почуття людини – кохання, розпач, радість, жаль, оспівано красу людської душі.

Народна пісня в період Київської Русі і в наступні епохи розвивалась паралельно з професіональною літературою і музикою. Дослідники народної пісні (або фольклористи) знаходять навіть зв’язки колядок з літературною пам’яткою XІІ століття – «Слово о полку Ігоревім». А ліричні, жартівливі й танцювальні народні пісні вплинули на поезію й музику XVIІ – XIX століть. Видатні українські поети Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, а також композитори Микола Дилецький, Артем Ведель, Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Микола Лисенко, Микола Леонтович, Яків Степовий, Кирило Стеценко любили й цінували фольклор. Їх талант виріс на народній творчості.

У XVIІІ столітті народжується новий жанр – пісня-романс. Вона розквітає  у XІX – на початку XX століття.

Науковий запис українських народних пісень починається тільки з XІX століття. Це збірники  пісень М. Максимовича, О. Рубця, С. Людкевича, Є. Ліньової, І. Колеси, К. Квітки та ін. Понад 600 народних пісень зібрав М. Лисенко. Прекрасні обробки українських народних пісень створив М. Леонтович.

           Сучасні українські композитори теж приділяють особливу увагу українським народним пісням, створюючи яскраві естрадні обробки.

                                         Народна пісня

                          І

Рвались струни на кобзах бувалих,

Захлиналися голоси,

Але пісня й на мить не змовкала –

Падав батько, а поруч був син,

Щоб її, заповітну, узяти

Й передати у безмір часу,

Ту, що неня на вчила співати

Й берегти її чисту красу.

В ній народу історія диха,

В ній любов заплелася і гнів,

То душевна, і ніжна, і тиха,

То роздольна, як обшир степів.

З нею смуток долали й тривогу

І у полі за плугом, й в шинку,

Її брали, як хліб, у дорогу –

Залихвацьку, бурлацьку, щемку.

З нею тепло ставало і рідно –

Ніби сонця живий промінець.

Лине пісня – і серцю привітно,

Лине пісня – і лиху кінець.

                         ІІ

Тебе топтали і палили,

Презирством нищили й мечем,

Ти ж в битвах набувала сили,

Як буйна парость під дощем.

Із попелища воскресала,

І оживала, і жила,

Вогонь в серцях людських кресала,

В пітьмі зорею нам була.

Нас осява твоє багаття.

Твій голос множиться й зроста.

Тебе співають наші браття –

Із серця в серце, з уст в уста.

Дмитро Білоус

3. Практична робота над вокально-хоровим репертуаром: у процесі роботи над вокально-хоровим репертуаром приділяти особливу увагу технічному оволодінню музично-поетичною мовою музичних творів та їх художньому втіленню; правильному формуванню співочого звуку та повноцінних виразних голосних,  чистоті інтонації  при співі (мелодичний і гармонічний стрій), музично-образного мислення; відпрацьовувати динаміку, різноманітність у характері звучання, ясність і чіткість дикції, артикуляції, агогічні та кульмінаційні моменти, всі засоби художньої виразності та види ансамблю.

4. Музична гра: провести гру «Струмочок» під музичний супровід на тему української народної пісні «А вже весна» для відпочину та активізації співаків.

5. Розв’язування кросворду: «Календарно-обрядові пісні».

				1		У
2						К
		3				Р
	4					А
			5			Ї
		6				Н
				7		А

Відповідь:

1. Купальські; 2. Колискові; 3. Щедрівки; 4. Жниварські; 5. Гаївки; 6. Веснянки; 7. Гагілки.

6. Музична вікторина: провести музичну вікторину «Пригадай мелодію» на теми українських народних пісень.

7. Слухання музики: прослуховування українських народних пісень в обробці сучасних авторів.

8. Підведення підсумків заняття.

Рідна пісня, рідна мова – джерело культури народу, його мудрості, світогляду, почуттів. Саме тому кажуть: «Пісня – душа народу, а його мова – пісня стоголоса».

Українські народні пісні мають велике значення у розвитку вокально-хорового мистецтва України. Бо саме вони через віки приносять свою нев’янучу молодість, бентежать душу, вони вічні, як душа народу.

Українські народні пісні оспівують красу рідного краю, його неповторність і багатство та возвеличують величний український народ. Вони були творчою лабораторією багатьох українських композиторів, які не тільки вивчали фольклор, пропагували його, а й опрацьовували і формували національно-народну основу музичної мови своєї творчості.

Українські народні пісні – це дивовижний скарб, який передають із покоління в покоління. І нам необхідно зберігати і передавати любов до українських народних пісень.

Хай лине пісня солов’їна

Про нашу рідну Україну.

І доки в грудях серце б’ється

Хай пісня українська ллється.

9. Домашнє завдання: повторювати вокально-хорові твори та пісні, приділяючи особливу увагу чистоті інтонації при співі.

Література:

1. Калашник М.П. Уроки елементарної теорії музики: Навчальний посібник. – Харків: «Фактор», 2004.

2. Келдиш Г.В. Музичний енциклопедичний словник. – М.: «Советская энциклопедия», 1991.

3. Лисецький С.И. Українська музична література для VІ класу ДМШ. – К. «Музична Україна», 1980.

4. Міхєєва Л.В. Музичний словник у розповідях. – М.: «Советский композитор», 1988.

5. Український дитячий фольклор. – К.: Академія наук Української РСР, 1962.

6. «Чи я в лузі не калина була». Українські народні алегоричні пісні. Для середнього та старшого шкільного віку. – К.: «Веселка», 1991.

7. Юцевіч Ю.Є. Словник музичних термінів. – К.: «Музична Україна», 1977.